Вплив Імуномаксу та Артіхолу на показники функціональної активності макрофагальної фагоцитуючої системи у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з синдромом підвищеної стомлюваності

Вступ

На сучасному етапі в Україна та інших країнах світу відмічається невпинне зростання захворюваності на хронічну патологію гепатобіліарної системи, причому провідне місце в загальній структурі захворювань гастроентерологічного профілю займає хронічний некалькульозний холецистит (ХНХ) [12,14,15]. Значне поширення ХНХ серед населення розвинутих країн світу обумовлена різноманітними факторами, серед яких найбільш суттєвими є порушення режиму харчування, вживання неякісної їжі з надмірною кількістю жирів, зловживання алкоголем, паління, нервово-емоційні перевантаження тощо [2, 14]. Часті загострення хронічного запального процесу у жовчному міхурі (ЖМ) та недостатню ефективність загальноприйнятого лікування ХНХ в теперішній час пов’язують з наявністю у таких хворих синдрому підвищеної стомлюваності (СПС) [4, 5, 7]. Відомо, що СПС частіше розвивається у хворих з хронічним ураженням гепатобіліарної та дигестивної системи, що нерідко пов’язується зі зниженням функціональних спроможностей печінки та імунокомпетентних клітин [7]. Тому комплексне лікування хворих на ХНХ, сполучений з СПС, повинно включати засоби, ефекти яких направлені на більшість патогенетичних механізмів цього патологічного стану. Враховуючи важливу роль макрофагальної фагоцитуючої систему (МФС) у розвитку хронічної патології ЖМ, сполученої з СПС, вважаємо перспективним вивчити вплив комбінації нового імуноактивного препарату імуномаксу та засобу рослинного походження з артишоку колючого — артіхолу на показники фагоцитарної активності макрофагів/моноцитів (ФАМ) у хворих на ХНХ в сполученні з СПС. В наших попередніх роботах доведено позитивний вплив даної комбінації препаратів на ферментну ланку системи антиоксидантного захисту у пацієнтів з поєднаною патологією ЖМ та СПС [11].

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами: робота виконувалась відповідно з основним планом НДР Луганського державного медичного університету і являє собою фрагмент теми «Епідеміологія та профілактика соматичної патології в умовах великого промислового регіону» (№ держреєстрації 0102U001922).

Метою роботи було вивчення впливу комбінації імуномаксу та артіхолу на фагоцитарну активність макрофагів/моноцитів (ФАМ) у хворих на ХНХ, сполучений з СПС.

Матеріали та методи дослідження

Піднаглядом знаходилося 2 групи хворих із встановленим діагнозом ХНХ на тлі СПС — основна (57 осіб) та група зіставлення (52 осіб). Діагноз ХНХ був виставлений за даними анамнезу,клінічного та лабораторного обстеження (в тому числі досліджень вмісту жовчі після проведення дуоденального зондування) і результатів ультразвукового дослідження (УЗД) стануорганів черевної порожнини. Усі хворі, що були під наглядом, знаходилися на диспансерномуобліку у лікаря-гастроентеролога з приводуХНХ. Обидві групи обстежених — основна та зіставлення, були рандомізовані за статтю, віком хворих, загальною тривалістю захворювання, частотою загострень ХНХ, а також вираженням СПС. На момент обстеження у всіх хворих, що були під наглядом, ХНХ був у фазі помірного загострення або нестійкої ремісії. Хворі основної групи отримували в комплексі лікування імуномакс внутрішньом’язово по 100 ОД 1 раз на день 6 діб поспіль (усього на курс 600 ОД препарату) та артіхол по 0,4 г (2 таблетки) усередину 3 рази на добу протягом 20–30 діб поспіль. Хворі з групи зіставлення отримували лише загальноприйняте лікування.

Імуномакс — це кислий пептидоглікан рослинного походження, який відноситься до фармакотерапевтичної групи імуномодулюючих засобів [6]. Фармакологічні властивості імуномаксу повязані з його імуномодулюючим ефектом, внаслідок чого цей препарат підсилює імунний захист від вірусних та бактеріальних інфекцій [10]. В експерименті та обмежених клінічних дослідженнях встановлено, що імуномакс активує як тканинні макрофаги, так і циркулюючі в периферійній крові моноцити, а також нейтрофільні гранулоцити та NK-клітини, стимулює утворення антитіл проти чужорідних антигенів, підвищує продукцію низки цитокінів, зокрема IL-8, IL-1 та ФНП-альфа [10]. Для клінічного застосування імуномаксу встановлені наступні показання: для корекції ослабленого імунітету; для лікування інфекцій, викликаних вірусами простого герпесу, хламідіями, мікоплазмами, уреаплазмами, іншими бактеріями і вірусами; для лікування патологічних станів, які викликані вірусом папіломи людини [6]. Імуномакс випускається ТОВ «Іммафарма» (РФ), затверджений Наказом МОЗ України №834 від 15.12.06 р. в якості лікарського препарату, зареєстрований в Україні та дозволений до клінічного застосування (реєстраційне посвідчення № UA/5276/01/01). Артіхол — це вітчизняний засіб рослинного походження з артішоку колючого (CynarascolymusL.) [1]. Препарат володіє жовчогінною (холеретичною і холекінетичною), гепатопротекторною, антиоксидантною, мембраностабілізуючою і детоксикуючою діями. Цей лікарський засіб завдяки сполученій дії фенольної речовини цинарину в поєднанні з фенокислотами, биофлавоїноїдами та іншими речовинами, нормалізує процеси жовчоутворення і жовчовиділення, здійснює дезінтоксикаційну дію, володіє гіпохолестеринемічним ефектом, поліпшує клубочкову фільтрацію нирок, що сприяє виведенню з організму сечовини, креатиніну, а також різних токсичних речовин [3]. Артіхол випускається ВАТ «Київський вітамінний завод», затверджений Наказом МОЗ України №758 від 16.11.06 р. в якості лікарського препарату, зареєстрований в Україні та дозволений до клінічного застосування (реєстраційне посвідчення № UA/5383/01/01).

Додатково до загальноклінічного та лабораторногообстеження, усім хворим, які були під наглядом, проводили вивчення стану МФС, аналізуючи ФАМ периферійної крові. Дослідження ФАМ здійснювали чашечковим методом [13]; при цьому в якості тест-об’єкту використовували живу добову культуру Staph. aureus, штам 505, який було отримано з Інституту Пастера (СПб). Підраховували наступні показники ФАМ: фагоцитарне число (ФЧ) — кількість поглинутих бактеріальних клітин на 1 моноцит, фагоцитарний індекс (ФІ) — відсоток моноцитів, які приймають участь у фагоцитарній реакції, індекс перетравлення (ІП) — відсоток перетравлених мікробних клітин від загального їх числа, поглинутих 100 моноцитами та індекс атракції (ІА) — число мікробних клітин, фіксованих на 100 моноцитах [8].

Статистичну обробку одержаних результатів досліджень здійснювали на персональному комп’ютері IntelPentiumIII 800 за допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу з використанням пакетів ліцензійних програм Microsoft Office 97, Microsoft Excel Stadia 6.1 / prof та Statistica, при аналізі впливу імуномаксу та артіхолу на показники функціональної активності МФС враховували основні принципи використання статистичних методів у клінічних дослідженнях [9].

Отриманні результати та їх обговорення

До початку лікування в обох групах обстежених клінічна картина характеризувалася загальною слабкістю, нездужанням, тяжкістю в правому підребер’ї, гіркотою в роті, обкладенням язику білим, жовтуватим або брунатним нальотом, наявністю позитивних симптомів Ортнера і Кера, в окремих випадках — субіктеричністю склер. При помірному загостренні ХНХ у хворих наголошувалося також істотне зниження апетиту, нудота, нерідко закрепи або чергування запорів і діареї.

Серед клінічних особливостей ХНХ, сполученого з СПС, у хворих спостерігалося поєднання скарг астенічного та диспептичного характеру з вегетативними розладами: біль у правому підребер’ї поєднувався з нелокалізованим болем у м’язах, загальною слабкістю та запамороченням.

При проведенні імунологічного дослідження до початку проведення лікування в обох групах обстежених хворих на ХНХ, сполучений з СПС, виявлено виражені зсуви з боку показників ФАМ, які свідчили про пригнічення функціонального стану МФС переважно ІІ–ІІІ ступеня (табл.1).

Таблиця 1. Показники ФАМ до початку проведення лікування в обстежених хворих на ХНХ, сполучений з СПС (M±m)

Примітка: в табл. 1 та 2: вірогідність розбіжності з показником норми * — при Р<0,05, ** — при Р<0,01, *** — при Р<0,001; стовпчик Р — вірогідність розбіжності між показниками основної групи та групи зіставлення.

З таблиці 1 видно, що ФІ був знижений до початку лікування в середньому в 2,1 рази (при нормі 26,5±2,1; Р<0,001), ФЧ було знижено в 1,7 рази (при нормі 4,0±0,03; Р<0,01). Стосовно ІП була встановлена кратність його зниження в середньому в 2 рази відносно показника норми (при нормі 24,3±1,8; Р<0,001), показник ІА був нижчим за нормальний в 1,6 рази (при нормі 16,9±0,6; Р<0,01). Це свідчить про наявність пригнічення функціонального стану МФС ІІ–ІІІ ступеня у всіх обстежених хворих на ХНХ, поєднаний з СПС, при цьому виявлені порушення носили в обох групах однотиповий характер (Р>0,1).

В клінічному плані включення імуномаксу та артіхолу в комплекс лікування у хворих на ХНХ, сполучений з СПС, сприяло чітко вираженій позитивній динаміці. У хворих основної групи скоріше зникали скарги та відбувався регрес патологічних симптомів, що виявлялись при об’єктивному обстеженні. Слід зауважити, що комплексне лікування із додатковим застосуванням імуномаксу та артіхолу прискорювало досягнення стійкої і тривалої ремісії ХНХ у хворих з СПС.

При повторному вивченні імунологічних показників, які характеризують стан СФМ, після завершення лікування було встановлено, що в основній групі пацієнтів, яка отримувала комбінацію імуномаксу та артіхолу, мала місце чітко виражена позитивна динаміка показників ФАМ, при цьому у переважної більшості хворих вони досягли нижньої межі норми (табл. 2).

Таблиця 2. Показники ФАМ після завершення лікування в обстежених хворих на ХНХ, сполучений з СПС (M±m)

В групі зіставлення, пацієнти якої отримувалитрадиційні лікарські засоби також виявлено певну позитивну динаміку стану МФС, але слід зауважити, що вивчені імунологічні показники залишались вірогідно нижчими стосовно норми. Так, ФІ у хворих групи зіставлення на момент завершення лікування був в середньому в 1,48 рази нижче норми (Р<0,05). ФЧ у цих пацієнтів було в середньому в 1,74 рази нижче норми (Р<0,05). Показник ІП у обстежених хворих групи зіставлення залишився в середньому в 1,31 рази нижче норми (Р<0,05) та кратність різниці з нормою ІА складала 1,23 (Р<0,05). Таким чином, після завершення лікування у хворих групи зіставлення зберігалися вірогідні розбіжності низки вивчених показників МФС стосовно як норми, так і відповідних показників у основній групі обстежених.

Таким чином, отримані результати свідчать про високу ефективність комплексної терапії з включеням імуноактивного препарату імуномаксу та засобу рослинного походження артіхолу, оскільки в клінічному плані проведене лікування сприяло досягненню стійкої клініко-біохімічної ремісії, а патогентично — ліквідації імунних порушень, тобто нормалізації стану МФС у хворих на ХНХ, сполучений з СПС. Тому можна рекомендувати комбінацію імуномаксу та артіхолу для широкого застосування в клінічній терапевтичній практиці.

Висновки

1. Клінічна картина ХНХ в сполученні з СПС характеризувалася поєднанням вираженого астенічного синдрому з вегетативними розладами та диспептичними проявами, зокрема біль у правому підребер’ї поєднувався з нелокалізованим болем у м’язах, загальною слабкістю та запамороченням.
2. При імунологічному обстеженні у хворих на ХНХ, сполучений з СПС, виявлено зниження показників ФАМ (ФІ, ФЧ, ІП, ІА), що свідчило про пригнічення функціонального стану МФС ІІ–ІІІ ступеня у обстежених хворих.
3. В клінічному плані включення сучасного імуноактивного препарату імуномаксу та засобу рослинного походження з артишоку колючого — артіхолу до комплексної терапії пацієнтів з ХНХ, поєднаним з СПС, прискорює досягнення стійкої і тривалої клініко-біохімічної ремісії захворювання.
4. Застосування в комплексі лікування комбінації імуномаксу та артіхолу у хворих на ХНХ,сполучений з СПС, сприяє в більшості випадків відновленню імунного гомеостазу, а саме забезпечує нормалізацію показників СФМ: ФІ, ФЧ, ІП та ІА.
5. Таким чином, включення до комплексної терапії хворих на ХНХ, сполучений з СПС, можна вважати патогенетично обгрунтованим та клінічно доцільним і рекомендувати до широкоговикористання в клінічній практиці.
6. В подальшому можна вважати доцільним проаналізувати вплив комбінації імуномаксу та артіхолу на інші показники імунітету у хворих на ХНХ, сполучений з СПС, зокрема на стан клітинної ланки імунітету.

Література

1. Артіхол: інструкція для медичного застосування препарату / Затверджена 16.11.2006 р. Наказом МОЗ України № 758.
2. Боброннікова Л.Р., Хворостина В.М., Ільченко І.А. Патогенетичні механізми хронічного безкам’яного холециститу // Сучасна гастроентерологія. — 2002. — №2 (8). — С. 88–89.
3. Гарник Т.П., Фролов В.М., Пересадін М.О. Артишок полевой (Супага scolymusL.) как пищевое и лекарственное растение, перспективное для создания новых гепатозащитных препаратов // Проблеми екологічної та медичної генетики iклінічної імунології: 3б. наук. праць. — Київ; Луганськ; Харків, 2006. — Вип. 6 (75). — С. 17–36.
4. Дранник Г.Н, Фролов В.М. Синдром повышенной утомляемости в клинической практике: клинико-эпидемиологические и иммунологические исследования // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. — Київ; Луганськ; Харків, 2002. — Вип.6 (45). — С. 7180.
5. Драннік Г.М., Фролов В.М. Синдром підвищеної стомлюваності в практичній медицині // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. — Київ; Луганськ; Харків, 2003. — Вип.1 (47). — С. 74–82.
6. Імуномакс: інструкція для клінічного застосування препарату / Затверджена Наказом МОЗ України № 834 від 15.12.2006 р.
7. Краснова С.П. Синдром підвищеної стомленості у хворих з поєднаною патологією гепатобіліарної та гастродуоденальної зони : Автореф. дис … канд. мед. наук. — Луганськ, 2003. — 21 с.
8. Клиническая иммунология и аллергология / Под ред. Г.Лолора, Т.Фишера и Д.Адельмана: Пер. с англ. — М.: Практика, 2000. — 806 с.
9. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Основные принципы применения статистических методов в клинических испытаниях. — Киев: Морион, 2002. — 160 с.
10. Тищенко А.Л. «Иммуномакс» в терапии рецидивирующей генитальной папилломавирусной инфекции / А.Л. Тищенко, Н.С. Сергеева, М.Ю. Кралин// Русский медицинский журнал. — 2003. — Т. 11, № 27. — С. 1526–1527.
11. Тіщенко О.Б., Бурмак Ю.Г. Стан ферментної ланки системи антиоксидантного захисту у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з синдромом підвищеної стомлюваності, при лікування імуномаксом та артіхолом // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. Наук. праць. — Київ; Луганськ; Харків, 2008. — Випуск 5–6 (86–87) — С. 268–276.
12. Філіппов Ю.О., Скирда І.Ю., Петречук Л.М. Основні показники гастроентерологічної захворюваності в Україні // Гастроентерологія: Міжвід. збірник. — Дніпропетровськ, 2006. — Вип. 37. — С. 3–9.
13. Фролов В.М., Пересадин Н.А., Пшеничный И.Я. Определение фагоцитарной активности моноцитов периферической крови у больных // Лабораторное дело. — 1990. — № 9. — С. 27–29.
14. Nesland J.M. Chronic cholecystitis// Ultrastruct. Pathol. — 2004. — Vol. 28, №3. — P. 121–123.
15. Reddy M., Reddy P.V. An unusual case of cholecystitis // Am. J. Med. Sci. — 2003. — Vol. 326, №2. — P. 105–106.