Особливості перебігу постковідного періоду в породіллі (Клінічний випадок)

Описано клінічні прояви в черевній порожнині породіллі, виявлені під час операції ургентного кесаревого розтину у терміні 41 тиждень вагітності через 2 місяці після перенесеної гострої форми COVID-19. Проаналізовано матеріали медичної

документації, визначено особливості перебігу вагітності за триместрами, операції ургентного кесаревого розтину, післяопераційного періоду, лабораторних показників, даних УЗД, кардіотокограми, стану плода при народженні та через три доби.

Опис випадку. Вперше вагітна 33-річна жінка перенесла захворювання COVID-19 в 26 тижнів гестації. Під час операції кесаревого розтину за ургентними показаннями в 41 тиждень вагітності при ревізії черевної порожнини вісцеральна очеревина матки по передній і задній поверхнях, маточні труби, широкі, кругла зв’язки матки та яєчники і парієтальна очеревина малого таза, ділянки серозного листка кишечника були з виразними ознаками набряку, покриті везикулярним висипом, місцями в конгломераті, з кровоточивістю. Випоту в черевній порожнині не було.

Дитина народилася з оцінкою за шкалою Апгар 7–8 балів та негативним результатом ПЛР на COVID-19. Плацента розміром 25 х 21 х 5,0 х 0,5 см із множинними петрифікатами, одиничними червоними інфарктами. Оболонки виразно жовто-сірозеленого кольору. Пуповина довжиною 70 см, звичного кольору. Навколоплодові води прозорі. Ранній і пізній післяопераційні періоди, а також післяпологовий період перебігали без ускладнень. Водночас у породіллі були виявлені порушення в системі згортання крові, імунної системи, позитивні IgG і IgM до COVІD-19. У комплексному лікуванні післяпологового періоду поетапно застосовували Відеїн, Магнікум-антистрес, препарати ацетилсаліцилової кислоти та для комплексної підтримки фізіологічного стану кишечника.

Висновок. Захворювання на COVID-19 є патологією з багатьма невідомими. Тому кожне клінічне спостереження має важливе значення для вивчення особливостей його перебігу. Постковідний синдром та лонг-ковід мають індивідуальні особливості.

Набутий колективний досвід сприятиме визначенню алгоритму терапії хворих та персоніфікованого диспансерного нагляду після гострого періоду.