Продукція
Препарати зареєстровані в Україні
Актуальні аспекти застосування Віта-мелатоніну при порушеннях сну
Статтю підготовлено за сприяння «Київського вітамінного заводу»
Приблизно третина всього життя людини припадає на сон. Зміна добової активності, сну та неспання — ланцюг, який дозволяє людині вести повноцінну життєдіяльність. Відомо, що сон є циклічним процесом, який складається з двох фаз — повільної та швидкої. Обидві фази важливі для забезпечення нормального відпочинку вночі та активності людини вдень. Якщо сон не є повноцінним, він перестає виконувати компенсаторну функцію — підвищується дратливість, знижується стійкість до стресу, що в свою чергу призводить до ще більших порушень сну.
Порушення сну (інсомнія) — синдром, пов'язаний з труднощами початку чи підтримки сну, асоційований з сонливістю, зниженням працездатності протягом дня; за визначенням МКХ-10 — первинно психогенний стан з емоційно обумовленим порушенням якості, довжини чи ритму сну. Інсомнія є одною з найбільш поширених скарг на прийомі у неврологів та терапевтів. За даними літератури, від порушень сну страждають від 28 до 45% дорослого населення, майже в половині цих випадків це достатньо суттєва клінічна проблема, яка потребує належної діагностики та лікування. Інсомнія присутня у 86,5% хворих, госпіталізованих до неврологічного відділення. Клінічний поділ інсомній включає пресомнічні, інтрасомнічні та постсомнічні розлади, за перебігом визначають короткочасну та хронічну інсомнії; за вираженістю інсомнія поділяється на незначні порушення сну, середнього ступеня та вираженні [1, 2, 4].
Пресомнічні порушення пов'язані з початком сну, хворі звертаються із скаргою на утруднення засинання. Якщо цей стан довготривалий, можуть формуватися певні «ритуали відходу до сну», досить часто з'являється страх «відсутності сну». У таких хворих безсоння може бути пов'язано з підвищенням рухової активності, бажанням знайти зручне положення в ліжку, дрімота зникає при незначному подразненні. Якщо здорова людина засинає протягом декількох хвилин (3–10 хв.), то в даному випадку засинання може подовжуватись до 120 хвилин, з'являються часті переходи від сну до неспання.
Інтрасомнічні порушення визначаються як часті нічні пробудження, після яких хворий довго не може заснути. Хворі скаржаться на «поверхневий сон», пробуджуються від незначних звукових подразників, інколи пробудження можуть провокувати вегетативні реакції. У цих хворих має місце зниження порогу пробудження та утруднення засинання після епізоду пробудження.
Постсомнічні порушення визначаються раннім пробудженням, виникненням відчуття «розбитості» та млявості. Частіше хворі скаржаться на відсутність відчуття відпочинку після сну, зниження працездатності протягом дня.
Тривалість порушень сну має велике діагностичне значення. Короткочасна інсомнія протягом декількох днів частіше являє собою наслідок стресу і не потребує призначення лікарських засобів або усувається короткочасним призначенням препаратів першої лінії. Діагноз хронічної інсомнії ставиться при наявності порушень сну протягом не менше трьох тижнів, хронічні порушення сну підвищують ризик виникнення чи загострення соматичної патології, зниження професійних навичок. Стійка інсомнія є фактором ризику розвитку депресивних порушень [2, 4].
Порушення сну нозологічно неоднорідні і являють собою синдромний діагноз. Поширеною причиною виникнення інсомнії є неврози та вплив стресу, захворювання внутрішніх органів. Хворі повинні пройти обстеження на виключення неврологічної та соматичної патології. Епізодичні порушення сну можуть викликати лікарські препарати: антигіпертензивні, бета-блокатори, стимулятори ЦНС, гормональні контрацептиви та ін. Інсомнією супроводжуються різноманітні хронічні захворювання, які часто зустрічаються в практиці сімейного лікаря. При цьому незадовільний сон погіршує самопочуття, знижує якість життя пацієнта, призводить до загострення хронічних захворювань. Зважаючи на це, лікування інсомнії незалежно від чинників є самостійною клінічною проблемою [1, 2, 4].
У клінічній практиці лікаря, серед цілої низки методів лікування інсомнії, застосування снодійних (гіпнотичних) препаратів найбільш розповсюджено. При виборі снодійного засобу лікар повинен звертати увагу на декілька критеріїв, яким повинен відповідати препарат: по-перше, забезпечувати швидкий ефект, зберігати ефективність при тривалому використанні; подруге, бути безпечним при передозуванні, не мати переваг при збільшенні дози (щоб запобігти самостійного збільшення дози пацієнтом); по-третє, бути безпечним для хворих похилого віку і пацієнтів із соматичною патологією.
Переважно використовують препарати з коротким періодом напівиведення. Це дозволяє не створювати постсомнічних проблем, прояву сонливості протягом дня. Такі препарати не заважають пацієнту вести активний спосіб життя та виконувати професійні обов'язки.
Тривалість призначення снодійних препаратів не повинна перевищувати три тижні, з метою попередження формування залежності і звикання. Хворим, яким тривало застосовували снодійні препарати, потрібно проводити «канікули», що дозволить зменшити дозу препарату або змінити його. Пацієнтам похилого віку призначають половинну добову дозу, зважаючи на взаємодію з іншими лікарськими засобами. Потрібно пам'ятати, що у цієї групи пацієнтів зростає роль соматичних захворювань як чинників виникнення інсомнії.
Згідно з цими тезами починати лікування хворих з порушенням сну краще з рослинних снодійних препаратів або мелатоніну. Ці препарати завдають найменших проблем для пацієнта і можуть бути легко вилучені в подальшому [1, 4].
Одним із представників синтетичних аналогів мелатоніну є препарат Віта-мелатонін виробництва ЗАТ «Київський вітамінний завод». Його вплив на біологічні ритми людини та цикл сон-неспання аналогічний ендогенному мелатоніну та допомагає скорегувати останній.
Вплив ендогенного мелатоніну корегує ритми людини по відношенню до зміни дня і ночі та пори року. Йому притаманна важлива роль в регулюванні циклу сон-неспання, добових змін локомоторної активності. Мелатонін індукує процес засинання. Вдень рівень мелатоніну в крові мінімальний, підвищення його концентрації ввечері (70–90 пг/мл) викликає відчуття втоми та сонливості за рахунок впливу на терморегуляторні процеси. Подальше підвищення рівня мелатоніну підтримує необхідну глибину сну. Рівень мелатоніну в крові досягає максимуму (100–120 пг/мл) близько 1–2 годин до пробудження. У цей час сон найбільш глибокий. Вранці рівень мелатоніну поступово зменшується до 30–40 пг/мл, залишаючись таким протягом дня. Окрім індукції сну, мелатонін має біоритмологічний вплив, пов'язаний з помірною регуляцією функції нервової, серцево-судинної, ендокринної та імунної системи відносно добового та річного циклу. Здатність реагувати на різноманітні впливи шляхом зміни біоритмів характеризує здоров'я та стабільність організму. Порушення добових коливань рівня мелатоніну має як вікову залежність, так і може бути пов'язане із впливом зовнішніх факторів. Вікове зниження мелатоніну спостерігається у 70% людей похилого віку. Концентрація мелатоніну в плазмі крові в таких випадках вдень нижча за 10 пг/мл, вночі близько 30 пг/мл. Доведено, що у цієї групи пацієнтів, порівняно з пацієнтами із збереженою мелатонінпродукуючою функцією, частіше зустрічаються нервові, серцево-судинні захворювання, порушення сну. На відміну від вікових змін, прийом бензодіазепінів або бета-блокаторів достовірно знижує продукцію ендогенного мелатоніну і може провокувати порушення сну, циклу сон-неспання, погіршувати стійкість до стресових чинників у пацієнтів усіх вікових груп. Призначення Віта-мелатоніну в таких випадках допомагає усунути порушення біологічних ритмів та нормалізувати цикл сон-неспання [3, 5].
Багато дослідників вважають мелатонін досить сильним снодійним засобом, перевагами якого є відсутність побічних ефектів, притаманних багатьом представникам цієї групи (бензодіазепіни, етоноламіни, циклопірони та ін.). Після прийому Віта-мелатоніну підвищується концентрація мелатоніну в плазмі крові, тобто реалізується природний механізм засинання. У багатьох дослідженнях доведена висока ефективність вечірнього прийому мелатоніну у хворих з епізодичними порушеннями сну, порушеннями циркадного ритму, синдромом затримки фаз сну, при сімейних інсомніях.
Снодійний ефект мелатоніну суттєво відрізняється від дії традиційних снодійних. Прийом Віта-мелатоніну в дозі 3 мг у більшості пацієнтів викликає лише м'яку седативну дію, яка проявляється в загальному розслабленні, зниженні реактивності на зовнішні подразники, що призводить до повільного засинання. На відміну від сильнодіючих снодійних (фенозепаму, еленіуму, івадалу, імовану та ін.) Віта-мелатонін не викликає надмірної втоми та невгамовної потреби сну. При необхідності людина може легко припинити снодійний ефект мелатоніну [3].
Перевагою мелатоніну в лікуванні порушень сну є те, що він зберігає або відновлює порушену структуру сну (чергування фаз швидкого і повільного сну, та їх тривалість). Мелатонін практично не впливає на здатність керувати транспортним засобом, що було доведено в дослідах з використанням спеціальних комп'ютерних тестів [3].
Особливості снодійного ефекту Віта-мелатоніну важливі для лікування порушень сну у пацієнтів з порушеною фізіологічною структурою та зниженою загальною тривалістю нічного сну, при ранньому ранковому пробудженні. Для отримання снодійного ефекту в таких пацієнтів доцільний прийом препарату ввечері, бажано в один і той же час. Переважно рекомендують застосовувати мелатонін ввечері, за 0,5–1 годину до бажаного сну; такий прийом препарату буде співпадати з добовим підйомом продукції ендогенного мелатоніну (приблизно 20–21 година). Снодійний ефект мелатоніну є дозозалежним, за даними різних дослідників доза може становити від 0,1 до 10 мг на добу. Частіше, при порушеннях сну, застосовують 3–6 мг. Лікування продовжують до відновлення циклу сон-неспання, зникнення порушень сну.
Застосування Віта-мелатоніну ввечері в дозі 3 мг протягом 2-х тижнів довела суттєве поліпшення якості сну: зменшився час засинання, кількість нічних пробуджень, збільшилась тривалість сну, у більшості пацієнтів зникло відчуття ранкової слабкості (рисунок). Віта-мелатонін практично не викликає постсомнічних порушень, пробудження вранці є легким. Протягом дня пацієнти не відмічають сонливості, загальної слабкості, запаморочення. У пацієнтів збільшується працездатність, вони стають більш стійкі до впливу психоемоційного стресу [3, 5].
За даними клінічних випробувань Віта-мелатонін добре переноситься (94,5% пацієнтів), поодинокі побічні дії (сухість у роті, головний біль) зустрічаються у 4,5% пацієнтів і носять епізодичний характер та не потребують відміни препарату [5].
Висновки
- Віта-мелатонін відноситься до першої лінії препаратів рекомендованих до застосування при порушеннях сну.
- Віта-мелатонін призначають у дозі 3–6 мг на добу за 0,5–1 години до сну. Середній курс лікування становить близько 2 тижнів. Лікування продовжують до відновлення циклу сон-неспання та зникнення порушень сну.
- Віта-мелатонін добре переноситься і не викликає побічних ефектів.
- Віта-мелатонін не призводить до звикання, не викликає синдрому «відміни».
Література
- Г.В. Ковров, Я.И. Левин. Лечение инсомнии. — РМЖ, том 10, №28, 2002.
- David J., Kupfer M., Charles F. Лечение бессонницы. — Психиатрия и психофармакология, том 2, №3, 2000.
- О.В. Коркушко, В.Б. Шатило. Шишковидная железа: физиологическая роль в организме, функциональная недостаточность в пожилом возрасте и пути ее коррекции. — Медичний всесвіт, том III, №2, 2003.
- О.О. Хаустова, О.С. Чабан. Сучасні підходи до лікування порушень сну. — Сімейна медицина, №1, 2004.
-
В.Б. Шатило. Комплексное влияние Вита-мелатонина на улучшение качества сна и стрессовую устойчивость сердечно-сосудистой систем людей пожилого возраста. — Сімейна медицина, №3, 2004.